Час Чернігівський

Чернігів – десяте місто в регіональному турі на підтримку українських політичних ув’язнених та військовополонених «В’язні Кремля». Організатори та партнери акції – Центр прав людини ZMINA, Кримська правозахисна група, Українська Гельсінська спілка з прав людини, Центр громадянських свобод, Крим-SOS, кампанія #SaveOlegSentsov, Об’єднання родичів політв’язнів Кремля – розмістили капкани із закритими щелепами, показуючи тим самим, що здобич схоплено. У деяких капканах можна було побачити речі, які символізували особистий одяг та взуття бранців Кремля. До кожного прикріплено ще й залізний ланцюг з биркою – «Сделано в Кремле».

Посередині інсталяції розмістили інформаційний стенд, з якого чернігівці мали змогу отримати інформацію про політв’язнів. До того ж активісти глобальної акції #SaveOlegSentsov пропонували всім охочим написати листа чи підписати листівку для в’язнів Кремля, яку після туру обов’язково передадуть кожному адресату.

Під час прес-конференції чернігівським журналістам надали останню інформацію про ситуацію з українськими політв’язнями. Як наголосила юристка Української Гельсінської спілки з прав людини Дар’я Свиридова, головний меседж їхньої акції – плідна комунікація з державними органами.

– Держава має робити не тільки кроки для звільнення в’язнів, – зазначила вона, – але й усе, аби підтримувати їх у в’язниці, допомагати їхнім родинам та повертати до нормального життя після звільнення.

– Лише нашою організацією на сьогодні подано десятки звернень до Європейського суду з прав людини щодо грубих порушень прав людини у справах з ознаками політично мотивованих переслідувань. На жаль, ми маємо констатувати, що майже в кожній з таких справ окупаційна влада або представники РФ застосовують до наших в’язнів тортури, катування, незаконне позбавлення волі, тиск як фізичний, так і психологічний з метою отримання неправдивих свідчень, – повідомила Дар’я Свиридова.

– Здебільшого політв’язні – це кримські татари, які після окупації зіштовхнувся з масовим переслідуванням та жорстоким поводженням – розповідає колишній політв’язень, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров (у мирні часи обіймав високі посади – був віцеспікером та віцепрем’єром Криму, головою Бахчисарайської адміністрації). – Я єдиний з керівників, хто не підтримував референдум, відкрито виступав проти, агітував людей не брати участь та розповідав про цілісність України. Анексію називав анексією, окупацію – окупацією. За це проти мене порушено кримінальну справу. У ході розслідування зі мною проводили примусову психіатричну експертизу. Стаття, за якою був під слідством, – публічні заклики щодо порушення територіальної цілісності Росії.

Це лише одна з сумних історій очевидця та жертви подій в окупованому Криму. А їх багато… І кожна історія звучить по-різному, кожна трагічна по-своєму. Приміром, колишній політв’язень Ісмаїл Рамазанов, який займався громадянською журналістикою, опубліковуючи стріми у соцмережах про кримські події, має і свою невигадану правду.

– Торік 21 січня до мене прийшли у будинок, де почали мене бити та допитувати, – з сумом розповідав Ісмаїл. – Я ніколи не боявся, а завжди висловлював свою думку та позицію. Мене звинувачували за статтею 282 Кримінального кодексу РФ – розпалювання ненависті та екстремізм. Після довгого побиття мені підкинули патрони, через що відкрили кримінальну справу. Шляхом знущань хотіли, аби я підписав якісь документи. Проте їм не вдалося мене зламати. Невдовзі мені сказали, що з моєю проукраїнською позицією мені нічого робити в Криму. Я зрозумів, що треба виїхати. Зараз я хоч словом намагаюся донести про ті репресії, які є там.

Словом та ділом бореться і дружина політв’язня Сейрана Салієва, якого в жовтні 2017 року було заарештовано та звинувачено в тероризмі, Муміне Салієва. Вона є активісткою об’єднання «Кримська солідарність» та ініціаторкою створення проєкту розвитку дітей кримських в’язнів «Кримське дитинство», що допомагає двом сотням кримських дітей.

– З 2014 року життя для кримських татар дуже змінилося. Розпочалися обшуки, арешти, почали зникати люди, – згадує Муміне. – Ми почали думати, що можна зробити та як протистояти такому натиску. Якщо ти йдеш проти влади, то ти вже сидиш на лаві підсудних. У нас з’явилися активісти, що відвідували судові процеси, допомагали сім’ям політв’язнів, висвітлювали правдиво події. Ми з чоловіком займали також активну позицію в житті кримськотатарської спільноти і після початку репресій протягнули руку допомоги постраждалим сім’ям. Після арешту Сейрана я включилася в правозахисну діяльність ще з більшою силою.

На щастя, 7 вересня цього року відбулося повернення до України 11 політв’язнів та 24 військовополонених моряків. Звичайно, це значна перемога для країни, проте було звільнено лише частину бранців Кремля. На сьогодні ми маємо 86 громадян України, які перебувають у в’язниці окупованого Криму за надуманими звинуваченнями і більше 100 – на Сході України.

Саме тому правозахисники наголошують, що українцям, які знаходяться за ґратами через сфабриковані Росією справи, важлива підтримка. Активісти кампанії #SaveOlegSentsov після звільнення Олега Сенцова продовжують боротьбу за інших політв’язнів.

– Ми організовуємо акції по всьому світу, інформуємо міжнародні організації, проводимо марафони написання листів бранцям, контактуємо через соціальні мережі з членами ПАРЄ та Європарламенту. Кожна людина може зробити свій внесок. Просто введіть хештек #SaveOlegSentsov у Фейсбуці та знайдіть і підпишіться на нашу сторінку, аби мати можливість долучатися до колективних дій, – повідомив активіст кампанії #SaveOlegSentsov Іван Голод.

Насправді, було б непогано, якщо про кожну яскраву сумну історію бранця Кремля не просто гучно та красиво говорили, а рішуче і сміливо діяли. Аби за цифрами ми не втрачали імена людей.

Любов СИЛА